"Формування комунікативно - функціональної компетенції молодших школярів на основі говоріння як виду мовленнєвої діяльності"
Початкова школа - фундамент, від якості якого залежить подальше навчання
дитини, і це накладає особливу відповідальність на вчителя.
Довгий час початкова школа в системі освіти була «школою досвіду», тобто
розглядалася як ступінь освіти, де учень повинен освоїти такі основні навички
як читання, письмо, рахунок для подальшої освіти. Сьогодні вона представляється
інакше. Навчання у початковій школі повинне
стати першим досвідом дитини в освітній системі - місцем проби своїх освітніх
сил. На цьому етапі важливо розвинути зацікавленість, самостійність, зберегти
пізнавальну активність і створити умови для гармонійного входження дитини у
світ навчання, підтримати його емоційне благополуччя.
Провідною ідеєю мого досвіду є
проблема формування комунікативно - функціональної компетенції
молодших школярів на основі говоріння як
виду мовленнєвої діяльності.
Недарма констатують те, що найважливішим засобом всебічного виховання і розвитку учнів у початкових
класах є мовленнєва діяльність. Спілкування для учнів — це вільний мовний простір і
незамінний засіб пізнання світу, людей, природи і суспільства, це відбувається
на всіх уроках.
Читання й письмо – дві найпотрібніші
форми навчання. В.О.Сухомлинський писав: «Без уміння вільно, швидко і свідомо
читати, вільно, швидко, напівавтоматично писати людина залишається мовби
напівсліпою».
Навчити дитину читати і писати можна
тільки одночасно, а це тісно пов’язуватиметься з розвитком мовлення.
У структурі Державного стандарту
початкової освіти виділяють чотири змістові лінії – комунікативна, лінгвістична,
діяльнісна та лінгвокраїнознавча. Недарма на першому плані -
комунікативна лінія, адже результатом навчання відповідно до цієї
лінії є «уміння звернутися один до одного і до старших, брати участь у розмові
(ставити запитання, давати аргументовану відповідь, правильно висловлювати
власні думки, складати усні та письмові твори з дотриманням граматичних,
орфоепічних, правописних і мовленнєвих умінь з орієнтацією на читача)».
Розвинути мовлення школярів – означає
розвинути чотири його складові частини: вміння слухати і говорити, читати і
писати. А тому все, що вивчається у початковій школі, насамперед має бути
підпорядковане цій меті. На уроках учні вчаться сприймати слова,
розуміти їх, отримувати необхідну інформацію не лише шляхом читання текстів
підручника, а й через додаткові засоби (преса, довідники, презентації,
малюнки, художні полотна, схеми тощо). А маючи певні знання, володіючи
навичками читання і слухання, учень і сам прагне щось розповісти, описати,
висловити припущення, заперечити чи підтвердити.
Сучасне життя розвивається бурхливими темпами, тому
відбулися вагомі зміни у системі освіти: настала необхідність переходу від
«передачі знань» до «навчання вчитися», «навчання жити». Сучасному учневі не
так треба подати тему, як навчити осмислювати її, а він вже потім шукатиме
інформацію, яка допоможе реалізувати проблему.
Сучасність вимагає нових підходів до освітнього процесу, нових методів,
форм подання навчальної інформації. Вона вимагає, щоб над матеріалом, який
вивчається, учень розмірковував, бачив зв’язок з іншою інформацією і
послідовність між нею.
Найбільш ефективним для формування комунікативної
компетентності молодших школярів є метод інтерактивного навчання, де вчитель і учні є рівноцінними суб'єктами. У виборі організаційних форм пізнання надаю перевагу спочатку навчанню
колективній, груповій, парній діяльності. Поступово з року в рік збільшується
питома вага самостійних спостережень та дослідницької діяльності.
З-поміж
низки інтерактивних методів високу ефективність має фасилітована дискусія. Фасилітація (від латин, fasilis — легкий,
англ. fasilitate — полегшувати, допомагати) — це педагогічне спілкування, в основі якого
лежить колективне обговорення певної проблеми, що має на меті колегіально
знайти рішення, відкрити нові ідеї за допомогою ціленаправлених запитань.
Мудрим народом створено дидактичну гру,
що є для дитини найбільш ефективною, результативною, прогнозуючою формою
навчання.
Для підтримання дитячої
активності, розвитку говоріння використовую ігрові технології.
Завдання в цікавій формі дозволяють учням розкрити свої можливості, а невпевненим у своїх
знаннях – розвинути ініціативу, кмітливість, мислення. Гра створює позитивний емоційний фон на уроці. У школярів активно починає
функціонувати інтелектуальна сфера, краще засвоюються знання, швидше формуються
уміння та навички.
Використання на уроках дидактичних ігор
та ігрових моментів, казок, подорожей, змагань, інсценізацій робить процес
навчання цікавим, створює у дітей бадьорий творчий настрій, полегшує засвоєння
навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується
те чи інше розумове завдання (творче переписування, складання текстів
(розповідей, описів, роздумів, есе), творчий, вільний диктант, переказ тексту
тощо), підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмета.
Ще суттєвою ознакою навчання у початковій школі є всебічне вивчення теми,
оскільки більшість уроків читає один учитель. Урок з використанням
мультимедійного супроводу підсилює позитивну мотивацію навчання, активізує
пізнавальну діяльність учнів; забезпечує наочність, залучення великої кількості
дидактичного матеріалу. ІКТ-технології -
набагато ефективніші, ніж звичайні паперові документи, оскільки в процес
сприйняття матеріалу включається асоціативне мислення. Ще К.Д.Ушинський говорив
«Дитяча природа потребує наочності».
Використання інформаційних технологій відкриває доступ до нетрадиційних
джерел інформації, підвищує ефективність самостійної роботи, надає абсолютно
нові можливості для творчості, дозволяє реалізовувати принципово нові форми і
методи навчання.
Майбутнє України значною мірою
залежить від того, наскільки грамотний та кваліфікований учитель прийде до
школи у ХХІ столітті.
Незаперечними
істинами учителя-початківця залишаються:
1. Учитель-практик підпорядковується триєдиній меті: навчити, розвинути, виховати
.
2. Кожен урок розвитку зв’язного мовлення має нести в собі позитивний заряд,
повинен бути насичений красою, любов’ю і радістю.
3. Навчання дітей барвистому зв’язному мовленню варто проводити опосередковано
через відчуття краси рідного краю під час екскурсій, у картинах художників, у
власних малюнках, віршах.
4. Вдосконалювати мовлення школярів слід шляхом підняття і розв’язання
проблемних ситуацій на уроках.
5. Потрібно вчити дітей доносити своє слово до інших, шанувати звичаї та
традиції нашого народу, берегти рідну мову.